ДУША ЧУРАЇВНИ

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа...

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні.

        Писала у своєму знаменитому віршованому романі Ліна Костенко. Цього року виповнюється 400 років з дня народження Марусі Чурай – народної поетеси, що за переказами жила в Полтаві. Справжнє ім’я дівчини з легенди Марина Гордіївна (1625-1653). Народній піснярці приписують авторство низки пісень: «Ой, не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки» та інші. Півтора століття українські класики звертаються до образу Марусі. Її люблять та співають до сьогодні – композитори і поети, сценаристи і фольклористи, перекладають на німецьку, чеську, французьку, польську та англійську мови.

 Соборність України -  заслуга українського народу

       22 січня ми відзначаємо одне із знакових свят - День Соборності Української держави - України. Це особлива дата в історії нашої держави, яка символізує нашу єдність. СОБОРНІСТЬ - за цим простим словом стоїть історія великої країни. Наша правда й сила — в соборності.

       Патріотичне виховання є пріоритетною частиною роботи нашої бібліотеки, тож для наших маленьких читачів, у філії № 24 Хорошківська сільська бібліотека, проведено тематичну годину: «Соборність України -  заслуга українського народу». 

Соборна мати-Україна одна на всіх, як оберіг

     Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. З нагоди державного свята в Публічній бібліотеці імені Володимира Малика для юних користувачів відбулася квест-мандрівка «Соборна мати Україна одна на всіх, як оберіг». Бібліотекар Лариса Гончарук відкрила для дітей славну сторінку історії нашої держави, гортаючи «Мальовану історію України» братів Капранових. Юні читачі дізналися про далеку подію, яка сталася 22 січня 1919 року – проголошення на Софіївському майдані возз’єднання всіх українських земель.

 Нам берегти тебе, Соборну і Єдину,

І нам твою історію творить!

      Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності нашого народу, віками позбавленого державності та роз'єднаного між сусідніми країнами. Саме 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві  відбулося урочисте проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу. В зачитаному на зборах «Універсалі» між іншого відзначалося: «Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України».

 КНИЖНІ ЛЮДИ

       В давнину начитаних та грамотних краян у нас називали книжниками або книжними людьми. "Читання книги – це ніби розмова з найкращими людьми минулих століть», - зазначав французький філософ Декарт. Мудрі люди завжди обирають собі цього щирого друга та  співрозмовника - книгу. Адже читання - це завжди можливість дізнатися для себе щось нове та цікаве. Серед найбільш поважних книжників нашого краю - живий свідок історії, вельми освічена й інтелігентна людина та читач філії №8 Вовчицька сільська бібліотека Богдан Кирилович Пащин. Шановному педагогу за освітою і покликанням незабаром виповниться 83 роки, але його допитливий розум дасть фору багатьом молодим.

 АЕРОПОРТ: ПЕКЕЛЬНА СМУГА

        "Кіборги вистояли, не витримав бетон" – фраза, що увійшла в історію наших військових лихоліть. Нині - 20 січня Україна офіційно вшановує захисників Донецького аеропорту. Кіборгами їх прзвали вороги, що впродовж 242-х днів не змогли здолали оборонців летовища. Під час боїв за Донецький аеропорт загинуло 109 українських воїнів, близько 440 отримали поранення. Нині в Публічній бібліотеці імені Володимира Малика демонструється літературно-історична полиця, присвячена нашим героям. Серед представлених книг хочемо звернути увагу наших читачів на роман Сергія Лойко «АЕРОПОРТ». Події книги майже похвилинно охоплюють останні п’яти днів блокади оборонців. Роман засновано на реальних фактах, але всі персонажі – вигадані, бо ж увібрали в себе риси багатьох оборонців.

 День Вінні-Пуха в бібліотеці

      Щороку 18 січня відзначається День Вінні-Пуха, улюбленого персонажа дитячої літератури, створеного письменником А. А. Мілном. Це свято є чудовою нагодою повернутися до пригод у Стоакровому лісі та насолодитися простими радощами, які приносить цей милий ведмедик  дітям і дорослим. 

 ЛЮБИ І ЗНАЙ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ 

У Лубенській публічній бібліотеці імені Володимира Малика тривають консультації з історії нашого краю.  Адже, як зазначає директор книгозбірні Валентина Сьомак: «Знання та використання краєзнавчих фондів є серед важливих професійних аспектів роботи бібліотекаря». Цього року вже другий запит наших читачів стосується минулого релігійних громад міста. Нині обговорили з істориком та пошуковцем Тетяною Гурт непрості 20-ті роки ХХ століття. А це – не лише пошук у довідниково-енциклопедичних виданнях, а й посилання на наукові архіви. До прикладу, наведемо один цікавий документ за 4 травня 1928 року: «Розглянувши вдруге надіслану заяву автокефальної релігійної громади Лубен про надання їм права почергово користуватися Всіхсвятською церквою разом із соборно-єпископською громадою, Адмінвідділ НКВС пропонує повідомити подавців заяви, що НКВС не вважає за можливе задовольнити їх прохання, бо цією церквою зараз користується соборно-єпископська громада». Цікавий документ,з якого можна дізнатися посаду відповідальної особи, а це - старший інспектор Культів та назву відразу двох релігійних громад міста, що діяли на теренах нашого краю в 30-ті роки. 

 Театрально-поетичний дует

      Дуже приємно, коли письменники  дарують власні доробки.   Нині Публічна бібліотека імені Володимира Малика  має привід для  радощів, адже отримала цікаву книгу: «Сучасна українська драма та поезія 2024». Авторами видання є член Національної спілки письменників України,  лауреат багатьох вітчизняних і міжнародних літературних премій Микола Тютюнник  та  мандрівник,  поет  і прозаїк Вадим Івлєв. До збірки увійшли поетичні твори на різні смаки – від верлібрів до написаних і класичному стилі. Микола Тютюнник представив  на розсуд читача віршовану історичну  драму «Маруся Богуславка»  а  Вадим Івлєв поезії.  Запрошуємо    шанувальників  поетичного слова познайомитись з  творами українських авторів.  

 Консультуємо. Навчаємо. Допомагаємо.

     Сьогодні для завідувачки філії №8 Вовчицька сільська бібліотека, координатор Хабів цифрової освіти у Лубенській громаді Віталіна Курильчук та провідний бібліотекар відділу обслуговування Публічної бібліотеки ім. Володимира Малика  Інна Сизоненко  провели індивідуальний практикум по роботі з блогом бібліотеки та сторінкою у соціальній мережі  Facebook.

 СИМОНЕКОВА МОЛИТВА

       Друзі кликали його Симон, мати – Васильок, а дід називав «моє безсмертячко кирпате». Кажуть, Василь удався жилавий та худорлявий, із зачесаною назад чуприною та характерним м'яким лубенським «ель» у вимові. Був іронічним до задерикуватості, носив геть вилинялий плащик, ніби завішений коромислами диму. Ба! Він і сам був у диму, бо страшенно смалив цигарки – аж до фільтру. А ще страшенно не любив фальші та пігмеїв. А ще страшенно подобався дівчатам. Найдужче любив матір, землю та річку Удай, біля якого виріс. У ці січневі дні в селі Біївці, рівно 90 років тому, народився наш земляк - Василь СИМОНЕНКО.

КОЛИСКА ЗИМОВОГО СВЯТА 

     Ось і добіг краю різдвяно-новорічний цикл традиційних обрядових свят українців, які здавна називали святками. На святки годилося щедрувати та колядувати, ходити одне до одного в гості з теплом та добром, а ще дарувати гарний настрій та гостинці.  Тож світлиця Лубенської публічної бібліотеки імені Володимира Малика продовжила вітати гостей. Нещодавно нас відвідали представники громадської організації "Особливі", яку очолює Олена Мащенко. Вихованці дитячого клубу "Книжкові розумаки", що діє на базі книгозбірні, зустріли діток віршинками-сніжинками, щедрівками та піснями. А бібліотекарі Сніжана Кириченко та Лариса Гончарук підготували інсценівку давньої української казки про тепло та взаємну підтримку "Рукавичка".

 Відлуння Симоненкових віршів

  90 років тому народився видатний український поет, наш  земляк - Василь Симоненко. Життя поета було надзвичайно коротким, проте вічні сенси, які він оспівував у своїх віршах, зробили його безсмертним. Василь Симоненко – це символ боротьби за свободу слова, духу і гідності, а вірші є невіддільною частиною української культурної спадщини та джерелом натхнення для всіх. 

 Над Симоненком лебеді летять

      Жив мало, але чесно, бунтарно, щиро - як дихав. Лірик від Бога. Вірші Симоненка - класика української літератури.

     В одному з інтерв’ю сказав, що ненавидить смерть, боїться нещирих друзів, найдужче любить землю, людей, поезію і село на Полтавщині, де мама подарувала йому життя. А ще він був красивий, молодий, шалений у роботі і любові. Прожив мало, зробив багато. Залишився в історії і в серцях мільйонів людей.

     Цього дня ми згадуємо не лише поета, але й вільну душу, яка обрала шлях правди, навіть тоді коли він виявився небезпечним.

 Перемоги Лубенських бібліотек

У бібліотечної спільноти Лубенської громади вкотре з’явився привід гордитися своїми переможцями. Наші філії, учасники проєкту «Здобутки цифрових навичок у бібліотеках – Хабах цифрової освіти» досягли вагомих результатів. 

Філія №5 Березотіцька сільська бібліотека (координатор Лариса Павлунік) – справжній лідер у цьому «перегоні». Книгозбірня здобула звання кращого «Хабу цифрової освіти 2024 року» та увійшла до двадцятки переможців конкурсу «Історія успіху бібліотек – Хабів цифрової освіти 2024 року». Це вагоме досягнення, адже організатори отримали 500 анкет координаторів та 204 історії успіху бібліотек та їх користувачів із усієї України. Кожен переможець нагороджений цінним подарунком – сучасним девайсом. Березотіцький хаб цифрової освіти отримав два портативних пристрої із сенсорним екраном – планшети.

За результатами моніторингу реалізації проєкту у Полтавській області до списку ТОП-учасників увійшли філія №2 Лубенська міська бібліотека для дітей (координатор Інна Пона) та філія №10 Засульська сільська бібліотека (координатор Марина Пархоменко).