ОКСАНА ЗАБУЖКО – ПИСЬМЕННИЦЯ ЖИВОЇ КЛАСИКИ

    Сьогодні, 19 вересня виповнюється 65 років Оксані Забужко, одній з найбільш відомих особистостей в українській літературі: письменниці, поетесі, філософині, інтелектуалці. Книги авторки відомі не лише в Україні, а й за її межами. Переклади її творів виходили у багатьох країнах: Болгарії, США, Франції, Ірані, Швеції та інших. Оксана Забужко у своїх творах звертається до тем національної ідентичності, історичної пам’яті та гендеру.. 

  З нагоди ювілею майстрині слова Публічна бібліотека імені Володимира Малика розгорнула книжкову виставку «Оксана Забужко: письменниця живої класики». Виставка презентує поетичні та прозові видання – зокрема романи, повісті, есе, філософсько-літературознавчі праці та інтерв’ю з пані Оксаною. Оксана Забужко залишила своїм письмом відбиток на душах тисяч читачів. І сьогодні її цитуюють, нею надихаються, її читають і поважають.

 Пропонуємо ТОП-10 цитат письменниці:

1. Тільки в дитинстві є правда, тільки ним і варто міряти своє життя.

2. Жаліти себе не смій, ніщо-бо не ослаблює так, як жалість до себе.

3. Рабство є інфікованість страхом. А страх убиває любов. А без любови і діти, і вірші, й картини — все робиться вагітне смертю.

4. Тільки те має над нами силу, що ми самі своєю силою напоюємо.

5. Чим краще розумієш життя, тим більше усвідомлюєш: все, що з тобою відбувається, є в категорії чуда. Тому почуття вдячності за чудо — це результат певного рівня чутливості, який є ознакою мудрості.

6. Нинішню молодь не вчили протистояти агресії, їх готували до іншого життя, їм давали зовсім іншу картину світу, і ніхто не казав їм у школі чи університеті: ви — покоління війни.

7. Всяка-бо любов на перших порах потребує свідків, потребує батьківськи-розчуленого схвалення світом нововиниклого в ньому союзу двох.

8. Люди не тільки говорять мовою, вони ще й бояться мовою.

9. Перша і головна заповідь письменника: не збреши. Здавалося б, просто. Та саме вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією — як у альпініста або водолаза…

10. В’язниця не для поетів, поетам належиться проходити крізь стіни.