І пам’яті свіча не згасне

     Осінні дні навіюють важкі роздуми про минуле нашої Батьківщини.

Голод… Це страшне слово повертає нас у 1932–1933 роки. Український народ у смутку й скорботі схиляє голови, вшановуючи пам’ять жертв Голодомору. Геноцид нашого народу — пекучий біль України, що не стихає й через майже століття.

    У філії №24 Хорошківська сільська бібліотека цьому трагічному періоду присвячено історичний спогад «І пам’яті свіча не згасне». Під час заходу ми закликали відвідувачів зазирнути в історію, адже брак знань робить нас особливо вразливими — особливо сьогодні. Це нагода вшанувати тих, чиє життя було зруйноване або знищене тоталітарним радянським режимом.  Осмислення однієї з найбільших трагедій ХХ століття триває. Це був спогад, у якому кожне слово — мов свічка, запалена для того, щоб подібне ніколи не повторилося.

    Тож 22 листопада о 16:00 зупинимося, вшануймо хвилиною мовчання всіх заморених голодом і запалімо  Свічу пам’яті — на підвіконні, вдома чи на роботі, де б ми не були.  Свічка у вікні — це знак, що ми живі й пам’ятаємо. Це наш тихий протест проти геноциду та віра в майбутнє України.