Над Симоненком лебеді летять

      Жив мало, але чесно, бунтарно, щиро - як дихав. Лірик від Бога. Вірші Симоненка - класика української літератури.

     В одному з інтерв’ю сказав, що ненавидить смерть, боїться нещирих друзів, найдужче любить землю, людей, поезію і село на Полтавщині, де мама подарувала йому життя. А ще він був красивий, молодий, шалений у роботі і любові. Прожив мало, зробив багато. Залишився в історії і в серцях мільйонів людей.

     Цього дня ми згадуємо не лише поета, але й вільну душу, яка обрала шлях правди, навіть тоді коли він виявився небезпечним.

    Сьогодні у філії №24 Хорошківська сільська бібліотека пройшла літературна година: «Над Симоненком лебеді летять». Юні читачі, разом з бібліотекарем, подорожували сторінками його біографії, розкриваючи нові грані постаті Симоненка через його поезію.

     Не оминули казки для дітей та дорослих: «Цар Плаксій і Лоскотон», «Подорож в країну Навпаки», «Казка про Дурила». Також ознайомилися з книгою «Лебеді материнства", яка булла видана у 1981р (посмертно).

     Тож читаймо В. Симоненко пізнаємо його нелегкий життєвий шлях і багату спадщину. Набираємося мужності та наснаги на щодень від людини кришталевої совісті, поета - правдолюба, який безмежно любив Україну!