Одна на двох вишита музикою доля

    Справжній музично-пісенний вернісаж влаштували працівники абонементу центральної районної бібліотеки імені Володимира Малика для членів клубу «У дружньому колі». Захід був присвячений братам Георгію та Платону Майбородам, котрим в грудні виповнилося б сто п’ять і сто років.  Два великих митця, два визнаних композитори, лауреати Шевченківської премії – важко переоцінити їхній вклад в українську музичну культуру.

     Старший, Георгій Іларіонович, першим торував шлях у музичне мистецтво, його пристрастю була класична музика. Він автор чотирьох опер: «Мілана», «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий», кількох симфонічних творів, серед яких «Гуцульська рапсодія», «Король Лір». Колись не було такого театрального сезону, коли принаймі одна чи дві опери композитора не входили до їх репертуару.

     Молодший, Платон Іларіонович, тяжів до пісенної творчості, доробок композитора становить більше 100 пісень, і кожна – це маленький шедевр. Його пісні, як самоцвіти, що іскряться і виграють усіма можливими відтінками мелодики, вони широкі, як степи українські, буйні, як вітер, що гуляє полем, теплі і щирі, як мамин поцілунок. «Пісня про рушник», «Київський вальс», «Ми підем де трави похилі», «Стежина», «Пісня про вчительку», ці пісенні творіння Платона Майбороди стали справжніми супутниками життя не одного покоління українців, їх часто співають у колі друзів, забуваючи про авторство, називаючи народними.

    Присутні разом з бібліотекарями Наталією Мусієнко та Ніною Бородавкою перегорнули сторінки життя і творчості уславлених земляків. Розповідь ведучих була мережана музичними та пісенними композиціями. На великому екрані демонструвалися світлини братів, їх рідних та друзів, уривки з документальної стрічки «Епоха Платона Майбороди».

     Учасники заходу насолодилися зігріваючими душу та пам’ять мелодіями. Вони з радістю підхоплювали знайомі пісенні мотиви. Рідні серцю мелодії подарували присутнім щемні хвилини ностальгії.