Допоки пам`ять в серці не згасає

Історія нас горем вчить,

Щоб не забулось незабутнє,

Бо там, де пам`ять не мовчить

Там щастям повниться майбутнє.

Голодомор… Страшне слово, яке болем ятрить серця українців, що накрило собою величезну країну – квітучу, родючу і щедру. Помирали люди – молоді, здорові,яких можна було врятувати дуже просто: дати хліба. Навіть не дати, а просто повернути.

23 листопада до Губської сільської бібліотеки завітали жителі села на годину скорботи «Допоки пам`ять в серці не згасає» Бібліотекар Олександра Цебро зазначила, що в історії українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися серця і одна з найтрагічніших – голодомор.

 
Відвідувачі ознайомилися з жахливими цифрами трагедії, згадали її причини та наслідки. До уваги користувачів була запропонована виставка- пам`ять «Сльоза омиває душу», на якій представлені публікації, фотографії, спогади і свідчення очевидців – тих, хто у свої пам`яті крізь роки проніс страждання і біль. У виконанні Кароліни Цебро прозвучав вірш «Спішила мати на пшеничне поле». А на завершення присутні запалили свічку пам`яті та вшанували померлих хвилиною мовчання.