Для учнів шкіл в інтернет-центрі   була  проведена віртуальна мандрівка:

"Місце подвигу«Вотан»"

З березня 1943 року фашисти почали готувати оборонний рубіж глибиною 12-18 кілометрів. Протягом весни-літа на будівництво військово-інженерних споруд зганялися місцеві жителі, військовополонені червоноармійці і в'язні мелітопольської в'язниці.Лівий край лінії оборони «Вотан» починався по західному березі р. Карачекрака (від плавнів р. Дніпра - с. Василівки) і виходив до західного берега р. Чунгула і далі по річці Молочній на південь. Опорними пунктами ставали Василівна, Гендельберг, Ворошилівка, Богданівка. Найбільш важливим пунктом був Мелітополь, який був центром оборони, тому, що пов'язував залізничну лінію Запоріжжя-Мелітополь-Крим, де було зосереджено найбільшу кількість інженерних споруд.Правий край оборони йшов до Молочного лиману, і споруди противника тут були не настільки потужними.Оборонний рубіж лінії «Вотан» у другій половині вересня 1943 р. був закінчений. Оборону на Молочній зайняли частини 6-ї німецької армії, якою командував генерал-полковник Холлідт.22 вересня 1943 року 5-а ударна і 2-а гвардійська армії без попередньої підготовки, одразу завдали ударів по «молочанським висотам» фашистів, але успіху не мали, так як противник зустрів їх шквальним вогнем...Наступ військ Південного фронту на лінії Василівка-Токмак-Молочанськ почалося вранці 26 вересня 1943 року. Потужна артилерійська підготовка та бомбові удари авіації не тільки не змогли ґрунтовно придушити вогневі потужності ворога, але і деморалізувати солдатів і офіцерів. Нашим військам вдалося закріпитися лише на окремих дільницях..Штурм лінії Вотан на р. Молочна. Жовтень 1943 року.Під прикриттям густих очеретів прямо перед позиціями ворога радянські бійці опускались в холодну воду, безшумно просуваючись вперед.

...Більше двох діб йшов жорстокий бій. Людям здавалося, що йому не буде кінця. За цей час наші бійці відвоювали лише невеликий плацдарм, шириною до 300 метрів, а вороги знову і знову контратакували, намагаючись відбити натиск.

Бої проходили ще протягом восьми діб з перемінним успіхом. 463-й стрілецький полк, закріпившись на правому березі, відволік на себе частину ворожих сил, які перекидалися з інших ділянок оборони.

12 жовтня 1943 року 54-й стрілецький корпус 51-ї армії під командуванням генерал-лейтенанта Т. К. Коломійця змінив частини 28-ї армії.

Після артилерійської підготовки силами 91-й, 216-ї та 315-ї стрілецьких дивізій почався штурм гітлерівських позицій з південно-сходу і півдня від Мелітополя.