середа, 15 січня 2014 р.

Дорогою Василя


       Вже стало доброю традицією, у рамках засідань клубу «У дружньому колі», готувати розповіді про цікавих особистостей, талановитих українців, діячів культури та майстрів пера. І у тиждень, коли святкується річниця від дня народження нашого земляка, геніального поета Василя Симоненка, у клубі відбувся вечір пам’яті «Дорогою Василя».
Бібліотекарі повели всіх присутніх дорогою життя Симоненка – важкою, трагічною і такою короткою.
    Доля простого хлопця, що зростав у полтавському повоєнному селі, багатьох присутніх повернула у їх дитинство: босоноге, голодне, холодне. Жіночі очі повнились слізьми. Вони слухали розповідь, яка неквапливо, крок за кроком вела життєвим шляхом поета.
    
  Дитинство, золота пора юності, насичені студентські роки, перші спроби пера, ніжна палітра кохання – все оживало, бо було підтверджене відео на великому екрані.
       Слухачі мали змогу доторкнутися до зерен симоненкової поезії. Звучав живий голос поета, він читав поезію «Ти знаєш, що ти – людина?». Здавалось, неодноразово всі чули цей вірш, але коли він прозвучав з вуст автора, кожний з присутніх зрозумів, яка мудрість, простота і геніальність закладена у цих неперевершених рядках.
       Недовгою була життєва дорога поета, як сліпучий метеорит,на мить спалахнув він на небосхилі українського письменства, щоб навіки увійти в безсмертя. Такі, як Василь Симоненко, не вмирають у пам’яті народній, вони завжди поруч з нами. П’ятдесят років виповнилось у грудні 2013 року, як відійшов у вічність митець, але не забувають його палке слово наші поети – земляки. Тож на нашу зустріч були запрошені лауреати літературної премії ім. В. Симоненка – Олександр Печора та Раїса Плотникова, і запрошені не даремно, бо саме вони вже не одне десятиріччя вивчають cимоненкову дорогу життя. Гості ознайомили присутніх з маловідомими фактами із біографії поета та прочитали власні вірші, присвячені «витязю молодої української поезії».



Немає коментарів:

Дописати коментар