БІБЛІОТЕЧНИЙ ВЕРТЕП "ЗОРЯ НАДІЇ" 

     - Він прислав нам свого сина, щоб зцілилася країна! - співається на вулицях міста. 

    - Разом ми могутня сила - 

нас не раз біда косила.

     Та народ наш не здолати -

     Прожили війну і гради,

    Заслання, Сибір, майдани,

   Але рід не перестане! - лунає в закладах культури та в шпиталі для поранених воїнів.

    Лубенський краєзнавчий музей та картинна галерея, дитяча бібліотека і навіть магазин Хвилинка - завзята ватага встигла завітати до всіх! 

    А що це за дійство? А це - традиційний та різнобарвний веретеп Публічної бібліотеки імені Малика, який зорганізували бібліотекарі Інна Сизоненко, Віталіна Курильчук та Лариса Гончарук.  Учасники театрального гуртка "Посмішка", що діє при книгозбірні, та юні читачі вирішили подарувати лубенцям та гостям нашого міста частинку давнього театралізованого дійства, що своєю появою сягає глибини віків.

      "На Україні вертепний театр з'явився в середині 17 століття. Досить швидко він став популярним, адже в давнину книг було обмаль і вони були дуже дорогі. Церква усіляко підтримувала цю затію. Виступали вертепники від Різдва до Водохреща, часто мандрували між містами й селами", - інформує перед початком дійства бібліотекар Марина Кононенко. 

     Отож бібліотекарі та юні читачі, підтримуючи старовинну українську традицію, напередодні Водохреща рушили Лубнами з доброю новиною. 

     Як і століття тому, в бібліотечному вертепі маємо Янгола та Чорта, Мудреців, Звіздаря, і пастухів. Ірод, як і колись, упрошує свій кінець: "Смєрть любімая моя, у мєня - страна, сємья...." Втім, пані з косою невблаганна та справедлива, тому забирає царька попри пропозицію озолотитися, зі словами: "Диктаторське товариство жде тебе й пропагандиста!".

     А ще були старовинні колядки, цукерки, сніжинки-обереги та свіжоспечені пироги для наших захисників, святковий пісенний передзвін і велике бажання, попри все, дарувати українцям радість, щастя та надію на добро.

     Мабуть, найвищою нагородою для юних артистів стали посмішки наших мужніх воїнів та всіх містян, до кого нині, попри сльоту, завітав вертеп.