ПОЕЗІЯ ЯК УСМІШКА ДУШІ

       21 березня до Всесвітнього Дня поезії в Лубенській публічній бібліотеці імені Володимира Малика відбувся поетичний нон-стоп, до якого активно долучилися читачі та гості книгозбірні. Упродовж тижня та, звичайно, цього дня бібліотекарі пропонували відвідувачам прочитати віршовані рядки і сфотографуватися з книгою улюбленого автора. Позаяк нинішній Національний тиждень читання триває під егідою поняття «дім» та значення усіх рік, які до нього течуть, для кожного нашого гостя ця тема звучить щемливо та по-своєму.

       Наш земляк та поет Олександр Козинець зачитує нам рядки зі своєї останньої поетичної книги «Стежки босоніж»: 

Звідки ця сильна туга у твоїй голові? 

всі в межах досяжності по духу й по крові

усе в тебе добре всі рідні живі

у безпеці й теплі щасливі й здорові

    По-рідному близько звучать рядки поезії нашого земляка Василя Симоненка: «Загруз я у землю по плечі в’язко, вона мене міцно трима!» А ось – «Жевриво» - доробок іншого земляка, поета Сергія Сурмача, що змушений жити у «краю, де висиха Дніпро». Тут постає синкретичне уявлення відірваності від рідної домівки, «доріг голубі лимани», що жевривом печуть у грудях: «Сотню літ самоти за миттєвість щасливу віддаю… Відтаю і, чужино, відринь. Ні знань ні звикань – тільки погляду диво, коло обіг доріг, дому диво… ».

      А як трепетно та ніжно звучать рядки ветерана АТО ще з 2014-го року Олекси Бика: «Я не знаю стежок і шляхів, я пливу навпрошки, я нанизую дні на слова, а слова на рядки, я вдихаю тебе, як повітря. Ти в мене в крові. Ти – вода у замуленім руслі моєї ріки». Геть по іншому сприймаються нині рядки з «Вибраного» Олександра Ірванця: «Некомфортною електричкою аж під самий кордон доберусь і шепну в верболози над річкою: «Я кохаю тебе Білорусь».

       Усі ріки течуть додому, але не у всіх той дім лишився, не всі можуть до нього потрапити. Втім, поезія – це сила, що підносить наші серця на височінь, дає сили пливти у глибині ріки непростого сьогодення, тож наші учасники із задоволенням взяли участь у нон-стопі, прикрасивши цей світ словом.

#тижденьпоезії2024 

#ріки_незмінно_течуть_додому