«Троянди Шевченкової любові»

         Естафету тематичних заходів, присвячених 200-тій річниці від дня народження Т. Г. Шевченка, що проводяться у ЦРБ ім.В. Малика, від читального залу перейняв абонемент.

         Відбулося засідання клубу « У дружньому колі », на якому торкнулись делікатної теми – кохання поета. «Троянди Шевченкової любові» - так бібліотекарями було озвучено назву цього дійства, три години якого пролетіли, як одна хвилина.

         Самотність, нерозділеність кохання – ось ті струни, на яких звучить Шевченкова пісня печалі.

         Мало кому в коханні так не пощастило, як Тарасу Шевченку. Маючи унікальні таланти, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалось би був приречений на успіх жінок. Натура творча і вразлива, Кобзар часто закохувався і в нього закохувались. Та особисте життя великого українця так і не склалось.

Оксана Коваленко, Ядвіга Гусіковська, Феодосія Кошиць, Варвара Рєпніна, Ганна Закревська, Агафія Усова, Катерина Піунова, Ликера Полусмакова – прекрасними були, троянди Шевченкової любові, та, на жаль, вони всі зів’яли, так і не подарувавши поетові великого щастя. Не судилося Тарасові Григоровичу продовжити свій родовід у наступних поколіннях.

         Як складалась – висновувалась доля поета, хто був поруч у сумні й радісні хвилини його життя, намагалися делікатно, професійно донести до присутніх гості заходу – дві чарівні жінки, викладачки української літератури, поетеси – Ольга Хало та Людмила Бедрик.

         Вони провели присутніх шляхом Шевченкових почуттів:

 торкались узбіч зустрічей, зупинялись на галявинах піднесення і принишкло вели з гірки розчарувань.

         Розповіді виступаючих були обрамлені віршами, піснями, зображеннями портретів коханих жінок поета на екрані.

         Кульмінаційною точкою зустрічі стала презентація Ольгою Хало власної поеми «Я Вас кохала…», в якій мова йде про почуття Варвари Рєпніної до Тараса Шевченка.

Авторка змалювала мистецьки яскраво і об’єктивно правдиво психологічний портрет Варвари Рєпніної. Зуміла донести до присутніх вервичку переживань, які відчувало любляче серце жінки.

 Перша зустріч з Шевченком у Яготині, що порушила сонну одноманітність життя Варвари; зародження палких почуттів, коли душа попливла по майже забутому морі душевних поривів; розпач нерозділеного кохання,- все підтверджено поетичними рядками.

Перед слухачами постав образ княжни Рєпніної, як людини інтелігентної, духовно багатої, високоосвіченої, доброї, милої і глибоко нещасної. Велике і палке кохання до Шевченка так і залишилося для Варвари Рєпніної нерозділеним. На все життя вона зосталась справжнім і вірним другом, ангелом-охоронцем Тараса.

Присутні зачаровано слухали кожне слово поетеси, а після  закінчення виступу, не один примірник видання разом з автографом авторки було придбано, щоб ще і ще поринути у вир цих відносин.

Зустріч закінчилась. Вона видалась напрочуд вдалою.

Головним було те, що торкнувшись такої делікатної теми, всі присутні спробували піднестись до вершин духу генія, а не приземлити його, звівши велике до дрібного.