«Світ життя та творчості Юрія Покальчука»

     24 січня виповнюється 80 років від дня народження Юрія Володимировича Покальчука. Прозаїк, поет, перекладач, науковець, він одна з найцікавіших і найоригінальніших постатей в українській літературі, його називають культовим письменником сучасності.  Юрій Покальчук написав понад двадцять книг різних жанрів, переважно прози. Він першим зробив прорив в сучасній українській літературі, почавши описувати еротичні сцени. Для нього не було заборонених тем. За свою розкутість Юрій Покальчук заробив звання „скандального Пако”. Та, не дивлячись ні на що, його книги завойовували  прихильність не лише серед українців, але й за кордоном.   Серед найвідоміших твори «Таксі-блюз», «Окружна дорога», «Заборонені ігри», «Анатомія гріха» і «Камасутра», «Час прекрасний». Його  книга «Те, що на споді» вважається першим українським еротичним твором.   

        Юрій Покальчук  володів тринадцятьма  мовами: окрім української і російської знав польську, англійську, іспанську, французьку, німецьку, італійську, хінді, індонезійську, чеську, урду. І саме він запропонував читачеві українську версію Хемінгуея, Селінджера, Амаду, Кіплінга, Рембо та інші. У Радянському Союзі Юрій Покальчук став першим перекладачем аргентинського письменника-культоролога Хорхе Луіса Борхеса. Багато подорожував, відвідав 37 країн. Читав лекції у Великій Британії, США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Португалії, Іспанії, Польщі, Росії.

      За «Провідника» у літературному житті Юрій Покальчук вважав Василя Стуса. «Я багато чого не знав і не розумів, він мені дуже допоміг, познайомив з цікавими людьми. До речі, я був свідком у нього на весіллі, і знаю його сина Дмитра з дитинства», - розповідав він про своє знайомство з українським дисидентом.

     Юрій Покальчук робив велику соціальну справу: 20 років опікувався підлітковими колоніями. Також він зняв спільно з режисером Максимом Бабаковим документальний фільм  «Зона особлівої уваги»

   Кредом життя Юрія Покальчука стали слова Антуана де Сент-Екзюпері: “По-справжньому бачить тільки серце, найголовнішого очима не помітиш”.