"Іду до вас із забуття воскреслий"

(до 80-річчя  з дня народження  В. Симоненка)

Є люди, яким судилося бути

                                                          більшими за самих себе. Такий

                                                        Василь Симоненко.

                                                                                                          Іван Дзюба.

      Народився він 8 січня 1935 року в давньому козацькому селі Біївці Лубенського району, що на Полтавщині. Його наснажувала полтавська земля, там зросив душу життєдайною водою дідівської криниці, там відчув і проніс через коротке життя глибоку синівську любов до краю, до народу, що дав крила і мудрість.

    Виховувався без батька. Дитинство і юність припали на воєнні та післявоєнні роки. Ще у школі Василь почав складати вірші, і школярі називали його гучним словом «поет». Після закінчення сільської середньої школи (із золотою медаллю), у 1952-1957 навчався на факультеті журналістики Київського інституту. Працював секретарем в університетській багатотиражці, був учасником вузівської літстудії. 

     Симоненко почав писати, навчаючись в університеті. З 1957 він був співробітником газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», власкором «Робітничої газети». Як журналіст, у своїх статтях показував хиби партійно-бюрократичного апарату, через що зазнавав систематичного цькування з боку офіційних владних структур. 

          Перша збірка поезій «Тиша і грім» з'явилася у 1962 році й одразу стала подією у літературно-мистецькому житті України. 
       Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді. Учасниками цього мистецького утворення стали Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко брав активну участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, залучався до літературних вечорів та диспутів, виступав на творчих вечорах... 

       А ще займався пошуками місць масових поховань жертв сталінських репресій. То було покликання серця, внутрішня потреба і вираз болю за народ, над яким було вчинено нелюдську, звірячу наругу. У той час за участю Василя Симоненка було складено і надіслано до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити місцезнаходження масових поховань і перетворити їх на національні місця скорботи та пам'яті. 

          Точкою останнього відліку для Василя Симоненка була подія, що сталася влітку 1962 року на залізничному вокзалі в Черкасах. Між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня відмовилась продати Василеві пачку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів і, ясна річ, зажадали в Симоненка документи. Не передбачаючи нічого, Симоненко пред'явив редакційне посвідчення. А далі... Далі були побої в районному відділку міліції. Побої особливо жорстокі, біль яких невгамовно мучив Симоненка до самої смерті. Трохи більше як через рік після цього — 14 грудня 1963 року — він помирає. 

Творчий  НАБУТОК ПИСЬМЕННИка

Прийшов – і є у ріднім краї.

Такий звичайний – аж болить. 

Болить, болить і не стихає,

Бо Україною болить.

Дмитро Чередниченко 

       Спадщина: У 2 т. / Василь Симоненко: упорядкув., передм., алф. покажч., підбір світ­лин В. Яременка.— К. : ДП «Видавничий дім «Персонал», 2008. — (Б-ка українознавства; Вип. 14).  Т. 1: Поезія, кн. 1. — 464 с.: іл.

            Василь Симоненко (1935—1963) — один із найвидатніших поетів-шістдесятників, лауреат На­ціональної премії імені Тараса Шевченка.

Це видання подає всю відому на сьогодні поетичну, журналістську спадщину, є підсумковим щодо збирання і публікації творів поета.

        Для широкого загалу читачів.

       Спадщина: У 2 т. / Василь Симоненко: упорядкув., передм., алф. покажч., підбір світ­лин В. Яременка.— К. : ДП «Видавничий дім «Персонал», 2008. — (Б-ка українознавства; Вип. 14). Т. 2: Проза, кн. 2. — 496 с.: іл.

           Другий том “Спадщини” Василя Симоненка є повним зібранням прози, відомої упоряднику. До нього ввійшли новели та оповідання, щоденникові записи, 105 листів. Зроблено спробу виокремити віршований епістолярій поета та журналістські матеріали — статті, рецензії, нариси, кореспонденції, вірші до дат червоного календаря, особливо цікаві для студентів-журналіспв і тих, хто займається творчістю лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Василя Симоненка.

Для широкого загалу читачів.

         СИМОНЕНКО ВАСИЛИЙ АНДРЕ­ЕВИЧ. Стихи. (На украинском языке). Художнє оформлення М. Л. Пікалова. Редактор Ю. О. Сердюк. Художній редактор В. І. Пойда. Технічний редактор С. М. Клокова. Коректор 3. Я. Можарівська. Лінотипист М. Б. Іцкович. Верстальник А. П. Мель­ник. Друкарі: В. Д. Бережний, М. М. Герасименко. Палітурники: В. П. Курилко, Є. П. Чайковська. Здано на виробництво 15. XII.

              Василь Симоненко «У твоєму імені живу»:   Поезії, оповід., щоденник, зап., листи /Упоряд. та післямова В. В. Яременка; Передм. О. Т. Гончара; [1л. В.І. Касіяна, М.І. Стратілата; Упоряд. фотоіл. матеріалу Д. С. Чередниченка].—3-тє вид.— К.: Веселка, 2003. — 382 с.: іл.

      Книга видатного поета-шістдесятника Василя Симоненка (1935—1963) містить не тільки хрестоматійні тво­ри, а й низку таких, що не друкувалися десятиліттями. Здобутком широкого загалу читачів стануть поезії, оповідання, щоденникові записи, добірка листів, біо­графічні матеріали.

        Василь Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»: [Для мол. та серед, шк. віку] / Упорядкув. та передм. Л. Ліщинської. — К.: Школа, 2007. — 176 с.: — (Хрестоматія школяра).

                До збірки творів талановитого українського поета Василя Симоненка увійшли казки, вірші, сонети, поеми, байки. Видання стане в пригоді вчителям та учням — до нього вміщені твори, реко­мендовані шкільною програмою з української літератури, — а та­кож прислужиться тим, хто глибше і досконаліше хоче пізнати творчість Василя Симоненка.

         Симоненко Василь «Берег чекань» / Вибір і коментарі Івана Кошелівця. — К.: Наук, думка, 2001. — 248 с.

        Книга є перевиданням збірки поезій Василя Симоненка, що була видана у Німеччині 1973 р. видавництвом «Сучас­ність». У збірці вміщено поезії, рекомендовані для тексту­ального вивчення Програмою з української літератури для середніх шкіл.

              Симоненко Василь Андрійович. Твори: У 2 т. — Т. 1: Поезії. Казки. Байки. З неопублікованого. Проза. Літературні статті. Сторінки щоденника. Листи / Упоряд. Г.П. Білоус, O.K. Лищенко. — Черкаси: Брама-Україна, 2004. — 424 с.

       Перший том творів В. Симоненка складає вимогливо відібрані упорядни­ками, випробувані часом і прихильністю шанувальників, твори, що знай­шли свого читача як серед науковців, колег по перу, так і серед широкого читацького загалу. Взято до уваги прижиттєві публікації та видання, звірено деякі тексти з оригіналами, залучено нові вірші, що збереглися в записах колег і друзів поета.

         Видання розраховане на широке читацьке коло, в першу чергу — школя­рів, студентів, вчителів української літератури, викладачів вузів.

           Сяйво рідного слова. Вірші, проза. Лубни 2009 р. — 152 ст.

          У збірнику «Сяйво рідного слова» подаються кращі зразки творів письменників, чиї долі тісно пов’язані з Лубнами. Літературні традиції О. Донченка, В. Барки, В. Малика, В. Симоненка продовжують наші сучасники П. Мостовий, О. Хало, Р. Плотникова, Н. Баклай, О. Міщенко.

             Тож книга «Сяйво рідного слова» - це безцінна скарбниця духовності, яка може бути вико­ристана як на уроках української літератури для вивчення літератури рідного краю.

       Колоски з літературної ниви: короткий літ. календар Полтавщини/ Уклад. П. Ротач. – Полтава: Полтавський літератор, 1993. – Ч. 1: Січень-Червень. – 120 с.

Література про життя і творчість письменника

            Альманах пошани й визнання Полтавщини: 100 видатних особистостей Полтавщини минулих століть: презетац.-імідж. вид. – Полтава, 2003. – 208 с.

          Баклай, Н. Василь Андрійович  Симоненко: біобібліограф. нарис/ Н.Баклай // Літературні постаті Лубенщини. – Лубни, 2013. – С. 51-52.

        РОТАЧ ПЕТРО «ГРУДОЧКА ЛЮБИМОЇ ЗЕМЛІ»,— Опішне: Українське Народознавство,

1995.— 96 с.: іл.

            Симоненкова любов / Автор та упоряд. Ю.В. Смолянський. Черкаси. Видавництво «Інлес». – 1998. – 76 с., фотоіл.

        Книга “Симоненкова любов” містить ще не відомі читацькому загалу листи поета до своєї майбутньої дружини Людмили.

 Її упорядник і автор об’єднувальних текстів — лауреат літературно- мистецької премії імені Василя Симоненка, режисер і актор Юрій Васильович Смолянський. Останні три роки в житті поета їх єднала тісна дружба і взаєморозуміння. Вже тоді молодий митець, майстер художнього слова пропагував твори поета у пресі, на радіо, телебаченні, зі сцен України, Росії, Молдови.

        Цій справі Ю. В.Смолянський присвятив більшу частину свого життя.

          Відлуння Василевого Різдва: зб. присвячується 70-літт. від дня народж. В. Симоненка: [спогади, вірші земляків, нариси з літ. життя Лубенщини, фото літопис сьогодення]/ Упоряд.Н. Баклай, В. Куксань, Є. Логвиненко та ін. – Полтава: АСМІ, 2004. – 152 с.

   У збірник “Відлуння Василевого Різдва”, присвячений 70-літ- тю від дня народження відомого українського поета Василя Симоненка, увійшли спогади друзів та знайомих поета, а та­кож віршовані твори земляків та унікальні фотознімки різ­них часів. Ця книга дозволить читачам краще зрозуміти осо­бистість Василя Симоненка, перегорнути сторінки його біо­графії, а також поетично осмислити разом із земляками-лу- бенцями, нашими сучасниками, саму постать “витязя молодої української поезії” та скласти уявлення про літературне життя Лубенщини. Книга розрахована на широке коло читачів.

               Черкаси: «Відлуння-Плюс», 2003. - 64 с.

     Літопис Щербанівського роду автора Любов Степанівни Сердюк-Баран відображає родовід українського поета Василя Симоненка. Книга допоможе читачам глибше проникнути у глибини таланту великого поета.

           Видання розраховане на широке коло читачів.

Щиру вдячність висловлюю за сприяння при виданні цієї книжки: Черевку Олександру Володимировичу - керуючому Черкаським відділом Національного Банку України, Діхтяренку Григорію Юхимовичу - начальнику віддіпу економіки та кредитування Національного Банку України, поету, члену Національної Спілки письменників України.

         З матір’ю на самоті / Авт. та упоряд. М. Д. Сом.— К.: Молодь, 1990.— 128 с., фотоіл.

    Це перша книжка про незабутнього Василя  Симоненка (1935—1963), якого називають чистим сом народної правди. Про його життєвий і творчий шлях ведуть діалог мати поета Ганна Федорівна Симоненко-Щербань та письменник Микола Сом. Розмову доповнюють оповіді видатних діячів української культури та хвилюючі спогади товаришів  та, його близьких і рідних.

       До книжки ввійшли вірші Василя Симоненка, і які з них ще не публіковані, а також цікаві  документи.

 Інтерент-ресурси про письменника

Василь Симоненко Вікіпедія 

Василь Симоненко 

Історія цивілізацій – Василь Симоненко 

БібліотекаУкраїнської Літератури – Василь Симоненко

Українські пісні – Василь Симоненко

Василь Симоненко –Твори

Василь Симоненко. Один з найкращих віршів

Симоненко Василь. Біографія

Електронні інтерент-видання

           Василь Симоненко [Електронний ресурс]: [біогр. відомості, перелік творів] / Український центр. – Режим доступу: http://www.ukrcenter.com, вільний. – Загол. з титул. Екрану

    Василь Симоненко: життя та творчість [Електронний ресурс] / Бібліотека української літератури.– Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua, вільний. – Загол. з титул. екрану.

      Василь Симоненко (8 січня 1935 – 13 грудня 1963) [Електронний ресурс]: [біографія, перелік творів] / Українська література. – Режим доступу: http: //www.ukrlit.vn.ua, вільний. – Загол. з титул. екрану.

          Симоненко Василь Андрійович [Електронний ресурс] / КЗ „ОБЮ ім. В.Симоненка” Черкас. обл. ради.. – Режим доступу: www.symonenkolib.ck.ua. – Загол. з титул. екрану.

Вірші В. Симоненка

   

З глибин народного життя  вийшла                 

         поезія Василя Симоненка...

Вітер часу не остудив Симоненкових поезій,

 вогнем душі жаріють вони й 

сьогодні...

                                           Олесь Гончар

Україні

Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.

Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.

Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!

Ти знаєш, що ти — людина?..

Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Лебеді материнства

Мріють крилами з туману
лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка
в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо,
не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.


Є в коханні і будні, і свята...

Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.

І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум,
І, бувало б, темніла зірка
У тумані тривожних дум.

Але певен, що жодного разу
У вагання і сумнівів час
Дріб’язкові хмарки образи
Не закрили б сонце від нас.

Бо тебе і мене б судила
Не образа, не гнів – любов.
В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов.

У мою б увірвалася мову,
Щоб сказати в тривожну мить:
– Ненаглядна, злюща, чудова,
Я без тебе не можу жить!..