Засіяв зорями чесні душі

       19 грудня виповнюється 100 років від дня народження одного з велетнів, чиїм ім’ям означене українське національне відродження 60-90-х років XX-го сторіччя, письменника та правозахисника Мико́ли Дани́ловича Руде́нка.  Майстер слова, мужня та безкомпромісна людина, він вільно почувався в поезії, прозі, драматургії, філософії, науковій публіцистиці.  Його твори це своєрідне втілення доленосних думок і передбачень геніального письменника та мислителя. Вони назавжди залишаться цеглинами у підмурівку українського погляду на світ.

       Микола Руденко - непересічна постать в інтелектуальній історії нашої держави. Син донецького шахтаря, пережив голод,   воював на фронтах Другої світової війни, був тяжкопоранений, нагороджений орденом Червоної Зірки й медалями. В роки брежнєвського застою полум'яний патріот і прозірливий мислитель кинув виклик тоталітарній системі. Саме він виступив ініціатором створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод та очолив її. Групу, котра боролася за права людини, за рідне слово, за свободу літературної творчості, за право свого народу на незалежне життя, національні традиції і культуру, та вільний економічний розвиток.  За свої політичні погляди Микола Руденко відбув одинадцять літ концтаборів у Мордовії та на Уралі, а також заслання в Гірському Алтаї. Понад тридцять років його мужні у мудрі книжки не виходили в Україні, а надруковані раніше були вилучені з обігу (бібліотек і торгівлі). Та письменник не зламався, вистояв і кінцевому підсумку переміг.

  Творчість і правозахисна діяльність Миколи Руденка високо поціновані міжнародною громадськістю  та  в незалежній Україні. Він дійсний член Української вільної академії наук у США, почесний член французької та японської секцій ПЕН-клубу.  Йому присвоєне високе звання Герой України.  1993 року Микола Руденко  отримав Державну  премію України імені Тараса Шевченка за роман "Орлова балка" (1971–75, опубл. 1991) та збірку "Поезії" (1991).