середу, 14 липня 2021 р.

 Відгук на книгу Софії Андрухович «Амадока»

ТОП-5 ПРИЧИН, ЧОМУ ЧИТАТИ ЦЮ КНИГУ СЛІД:

     1.   Ви цікавитесь історією і всіляко вболіваєте за її осяйних представників (Сковорода, Домонтович-Петров, Зеров, Пінзель – ними всима, та й не тільки, рясно кипить сюжет);

      2.   Ви любите, коли книга затягує як кіно, і все, що ви читаєте, складається у кінокадри (а тут – цілий екшн!!);

    3.  Вам подобається, коли минуле, сьогодення, уява і реальність активно переплітаються у книзі і ви тільки встигаєте що вдихати і видихати, читаючи;

        4.    Полюбляєте розплутувати детективні викрутаси, ще і на вкраїнський манер, а не британський чи американський плюс відповідь на одвічне питання, чи все ж таки вбивця дворецький – на передостанніх сторінках (в книзі, звісно, ніякого дворецького немає);

      5.      Ви сприймаєте різні підходи до подій минувшини і готові поглянути на них у неприглаженому вигляді.

ТОП-3 ПРИЧИН, ЧОМУ НЕ ВАРТО ЧИТАТИ:

1.        Вам складно осилити об'ємні твори;

2.      Ви не готові до книг про війну (АТО/Друга Світова);

3.        Ви боїтеся щемких емоцій (а вони будуть!)

        Власне, що вдається Софії Андрухович геніально, то це відтворювати моменти історії так, начебто вони відбуваються у вас перед носом, в сусідній кімнаті, немов би ви та пані/пан, що живе як не на початку, так середині 20 століття. Софія Андрухович майструє подібні сюжети ювелірно. Отже, саме розділ про містечко Бучу та його мешканців у воєнні роки і зачепив мене найсильніше. По тому є й моїм улюбленим у «Амадоці», готова прочитувати його десятки разів. Не менш захоплюючими є і моменти біографічні – про різних наших історичних персонажів, досліджених і не дуже, оцінених і не повністю. Позаяк найменше зрезонував мені сюжет про сьогодення, все таки, на мій особистий смак, письменниці ретроспектива пишеться найприродніше і від того – найкраще. Трохи заскладно було поєднати всі сюжетні лінії воєдино. А може і не треба було цього робити! Щоб підтвердити цю дилему чи спростувати – прочитайте «Амадоку»! Я вам наполегливо рекомендую це зробити!! Життя варте хорошої літератури – нехай це буде «Амадока» Софії Андрухович!

Юля Добросол

з Український інститут книги


Немає коментарів:

Дописати коментар