Собор душі Олеся Гончара

     Олесь Гончар – великий український письменник, класик світового масштабу, лауреат усіх найвищих премій, вчений-філолог, кришталево чистий взірець совісті і громадянської мужності. 3 квітня йому б виповнилося 105 років. 

     Він виріс у Слободі Сухій на Полтавщині, з дитинства пізнав нелегку працю хлібороба, на все життя запам’ятав незрівнянні за мелодійністю пісні свого народу. Почав писати ще в дитинстві, як письменник сформувався під впливом творів Т. Шевченка та Лесі Українки, М. Коцюбинського та В. Стефаника. У своїх творах Олесь Гончар порушував одвічні теми людського буття, боротьби за мир та свободу.

     Автор «Собору», «Тронки» та «Модри каменю» немислимий без України, як і Україна без нього. Письменник у роздумах над пережитим і долею України 4 липня 1995 року, за десять днів до свого відходу у вічність, записав у щоденник сповідальні слова «Дякую Богові, що дав мені народитися українцем».

  До цієї ювілейної дати філія №8 Вовчицька сільська бібліотека організувала книжково-ілюстративну композицію «Собор душі Олеся Гончара», де представлено збірки творів автора та книги про нього, що відкривають письменника для читача як феномен в духовному просторі українства.